колись... я крадькома ввійду у твої сни...
ти не впізнаєш мене... і ти вже не збагнеш,
про що щоночі шепотітимуть вони,
а зранку знову сірі будні одягнеш.
а я прийду розмаєм у твої сади,
весняним вітром упаду тобі до ніг...
серед дощів клопот, серед минулого води,
ти ж навіть імені мого вже відшукать не зміг
летять стрімглав повз нас чужі життя
і страх реліктовий колись загубить душу,
що ми не тим присвячуєм своє життя,
що хтось чужий дививсь у твою душу
і невимовно падають слова
у постіль біііііііііілу-бііііііііілу, паперову,
лиш ті, що ми ніколи вже не вимовим обА,
лиш ті, що прийдуть знов у снах бузкових
07.03.15
колись...
© Copyright: Галина Недашковская, 2015
Свидетельство о публикации №115030705537
Свидетельство о публикации №115030705537
Рецензии