***

якось у літку у ночі
Петрусь лежав там на печі
як враз, почув він голос серця
щоб брав у руки дві відерця
й на річку швидко з ними біг
щоб на секунду і не ліг
бо промайне його везіння
й не допоможуть ті моління
які до Бога посилав
не відновлять те, що він проспав
бо може рибу він зловить
яку чекав він кожну мить

прибіг до річки і притих
сказати точно аш затих
в очікуванні того дива
не помітив навіть що кропива
всі руки йому обпекла
немов вогонь що із пекла
як враз, засіпалась тростина
якую мала вся родина
за вудочку старезну, як цей світ
не знав ніхто скілько їй літ
но знали точно що вона
була щасливою одна

Петрусь почав тягнути щось
важке, велике, наче лось
але з хвостом й волоссям жінки
красивої неначе українки
герой наш зразу зрозумів
русалку він  спіймать зумів
хотів покликать він на поміч
але забув що тепер ніч
русалку здужать не зумів
одразу він і зрозумів
що смерть його не за горами
а вже близько під ногами

русалка його зачарувала
себе із пастки розплутала
Петра швиденько зав'язала
і в мить його розчарувала
герой наш довго і пручався
но під подою начувався
коли його топити стали
а право жити відібрали
прийшлось коритися русалці
влаштовувать підводні танці
між рівними підводній дамі
горе було його мамі