Как промолчу?.. Из Елены Каминской

                Вольный перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2015/02/28/11039


Я встречу жду, всегда любвеобильную:   
Мечтаний лад,  мелодий лепестковость.
Две чашки чаю, с хрустом сласть ванильную,
Ладоней трепет…Слов многовековость

В себе таить?.. Молчание – к обеду ли
Иль постоянно, тишина – пороша
Дней наших, и порой она так въедлива,
Как стерегущий каждый возглас коршун,

Что притаился за добычей мелкою.
Вот и молчу: слова все весят слишком мало.
Собрать ли золото  в помытую тарелочку,
Иль, может, сказанного всё же не хватало?

И взвесишь ты, что пусто, что, как винами, –
Аж до краёв… Боюсь, сольётся с краю.
И не узнаешь никогда того, что минуло –
Признания в любви, о чём я знаю...


Оригинал:


Чекаю зустрічі,  неквапливого вечора,
Думок мрійливих і мелодій пелюсткових.
Дві чашки чаю, ще - хрумке ванільне печиво,
Тремтять долоні... Хвилювання. Зайве слово

Як не сказати? Та, мовчання надокучливе
Живе постійно поряд, дні до тиші звикли.
Воно росте навколо горами зі кручами,
І кожен вигук їсть зажерлива шуліка,

Що причаїлася за здобиччю дрібненькою...
От і мовчу: бо всі слова хоч трохи важать.
Зібрати б золото тобі в дарунок жменькою,
Та чи все сказане - коштовне? А як - сажа?

Розважиш ти, що є пусте, а що наповнене
В душі по вінця. Як змовчу - зіллється з краю...
І не дізнаєшся ніколи, бо воно мине,
Те почуття в три слова: "Я тебе кохаю!"