Привіт.
Ти, знаю, любиш дощ
і вітру сум, печаль осінню
міських напівпрозорих площ...
Глянь - вечір причаївся тінню.
Ось я пишу тобі листа.
Ми так давно не говорили
про те, що дарувало крила.
Вже я не той...
І ти не та...
Запросим до розмови ніч?
Вона нам не відмовить, звісно.
Хоча утрьох нам ніби тісно...
Але хіба у цьому річ?
Ти, відчуваю, вже не та.
І я пишу інакші вірші,
хоч кажуть – нібито не гірші.
Та їх до цього ось листа
я не додам. Це – не для тебе...
В них вже для нас немає неба...
без неба...
© Copyright: Михаил Исаевич, 2015
Свидетельство о публикации №115030603943
Свидетельство о публикации №115030603943
Рецензии