Я сиділа у маршрутці
та малювала на воді.
В мене не було щастя,
бо колись пішли геть усі.
Пішов коханий, пішла робота, пішли друзі заміж,
а сестра взагалі поїхала в Київ.
Я йшла собі мокрою стежкою
І думала: "шо таке?"
Чому у орела з решкою
Мені постійно випадає нє.
Не свята, не поцілунку, не подорожі на Балі,
І взагалі, життя - воно рідко коли "да", бо вечно "нє".
Я стояла під краплями у капюшоні.
І раділа не знаю чому.
Вітер свіжий дмухає в скроні.
Весело бува і одному.
Весело ходити, весело пити, весело народитися та буття цінити.
Бо те, що маєш, якось з часом розмножується.
І коли дійсно віришь, то все можеться.
Шо таке?
© Copyright: Катя Абросимова, 2015
Свидетельство о публикации №115030500330
Свидетельство о публикации №115030500330
Рецензии