У жалобі нині Україна,
Хустки чорні одягли жінки,
Похилилася зажурена калина,
Й скапує кривавими слізьми.
А війна жалю й туги не знає,
Що їй до вдови і сироти,
Чорними нитками вишиває,
І ламає долі назавжди.
Обриває пісню соловейка,
Топче цвіт,обламує гілки,
Не побачить сина більше ненька,
Чорним вишиті могили і хрести.
Ляже кров червоними стібками,
Тих синів,що землю берегли,
За дружину, за дітей і маму,
У бою нерівнім полягли.
Пам"ять незабудкою розквітне,
І вплитеться в чорне вишиття,
І навіки в серцe України
Bшиті золотом славетні ІМЕНА. 01/23/2015
жалобa
© Copyright: Мария Круль, 2015
Свидетельство о публикации №115030511252
Свидетельство о публикации №115030511252
Рецензии