Відчуваю подих смерті за спиною,
як ніж входить у спину,
ніби у брусок масла на столі сидухи.
Мінорна мелодія серця
відкриває і замикає ворота.
На цей раз на колодку.
Не ввійдуть уже у цей двір ні кози, ні кури,
недоєні мукатимуть у полі корови.
Не зупиниться у цім провулку маршрутка.
Повним ходом промине поїзд станцію.
Ключі мого серця віддав Творцеві.
Тепер не господар у своїй хаті.
Et in Arcadia ego
© Copyright: Олись Лапковский, 2015
Свидетельство о публикации №115030307746
Свидетельство о публикации №115030307746
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.