За що? Питає тихо жінка,
А на руках її дитя...
Воно для вас є що? Сміття!
Летить на землю знову зірка,
То лине знов чиєсь життя.
Чому? Навіщо? Задля чого?
Коли б не сталося нічого.
Де наша віра в майбуття...
Іще життя,іще життя.
Дитя всміхається неначе,
Зросте та татка не побачить.
І пестить мама його в день,
Вночі ж в подушку знову плаче.
Та задає питання знову,
Невіра дій,зневіра слову.
І важке,сіре те буття...
Дитя зроста,росте дитя.
І як складеться його доля?
Квітчає вітер серед поля...
Його життя,знову життя.
(Понкратова.О.В.)
Життя
© Copyright: Лена Грама, 2015
Свидетельство о публикации №115030110275
Свидетельство о публикации №115030110275
Рецензии
