Життя, зплюндроване у щент
Не бачу кращу долю.
Душа черства, як той цемент
І сердце жме від болю..
І саме в цей, час каяття
Спитати хочу в мами.
Навіщо, дала це життя?..
Коли не йду ногами ..
Не відчуваю запах трав,
І не біжу, в росі край гаю.
А щастя вітер десь забрав,
Але куди, сама не знаю..
28 02 2015 р
Вікторія Р
Не бачу кращу долю
© Copyright: Виктория Гребенюк Роженкова, 2015
Свидетельство о публикации №115022810968
Свидетельство о публикации №115022810968
Рецензии