(Пісня)
1.
Ми відкриваємо йому ворота пам’яті,
Він дуже рано у двері постукав,
Він навчав нас завжди душевної грамоти
І наші серця на відстані слухав,
Як лікар, але замість мікстур і пігулок
Музикою і віршами нас тішив,
І гуде, гуде Україна як бджолиний вулик,
У розпачі. Чому ж він нас залишив?
2.
Замість солодкого меду сльози солоні,
Мед гіркий. Віск по свічках стікав,
Квітка раптом зів’яла, лежить на долоні,
Та пісня його над Землею лунає.
Тож зірку небесну давайте назвемо
Без титулів, просто Кузьменка Андрія,
Навіщо і як ми у світі живемо?
Він знав це. Нарешті збулась його мрія,
3.
Співати, писати пісні і співати,
Будити до думки, будити до дії,
І кожного дня щось нове відкривати,
І вірити, що справдяться наші надії…
Андр ю Кузьменку
© Copyright: Сафие Гасанова, 2015
Свидетельство о публикации №115022705060
Свидетельство о публикации №115022705060
Рецензии