Один в полі, як то кажуть, не воїн,
Та я не сдамся, я гідний цих воєн.
Не без власних живу я зараз таїн,
Хоч я і хлопець з дальніх окраїн,
Мені ніхто не володар і не хазяїн,
Бог мені суддя, лиш йому до колін уклін.
Пролунає згодом гуркітливий дзвін,
Долетить він до всіх чотирьох сторін.
Давай, давай, біжи мені навздогін,
Не наздоженеш, я змінив свій скін.
Тепер я інший, я назавжди змінився,
З птаха безкрилого на орла переродився.
В небеса нескінченні несамовито взвися,
Як вогонь у полі, серед натовпу розлився.
Досить непросто змінити світ самотужки,
Та я витру добром ці кляті диявольські дужки,
Покладу на дорогу святі світлі смужки.
Лише Бог суддя
© Copyright: Богдан Смоляр, 2015
Свидетельство о публикации №115022605719
Свидетельство о публикации №115022605719
Рецензии