Геро не вмирають

                Загиблим героям
                у Великій Вітчизняній війні
Аплодисменти. Кого ховають?
«Герої не вмирають!» - чується з усіх сторін.
«За народ загинув він»!
Закатований, убитий, серед нас він буде жити.
Квіти на його могилі,
Мамі  сняться рученята,
Ще дитячі, ніжні, милі,
Не такі, як у солдата.
У сімї один – єдиний,
Вже додому він не прийде,
Горе у його родині –
Чорне сонце в небі зійде.
Прапором труна укрита,
Герої не вмирають!
Молитви над ним лунають,
Доля, кулею пробита.
Він помер несвоєчасно.
Міг би жити ще й жити,
І своїх дітей ростити,
А тепер лиш сльози рясно
Його пам'ять  оточили,
 Його душу чорні круки
Обступили, не пускають
Із полону, і розлуки
Спомини гіркі тривають.
Аплодисменти.
Шлях на кладовище
До останнього спочину,
Небо плаче, вітер свище,
Опускають домовину.
«Прощавай востаннє, сину!
Не зустрінемось ніколи,
Навіть мертвого востаннє
Я побачу… Сльози долі…
Залишились твої фото,
Звідки взялось стільки лиха?
Замість тебе сум, скорбота.
Ні, не вірю.
Просто ти кудись поїхав...»