Я іду, а смерть мені в обличчя
Автоматом снайпера пече,
Як назвуть нескорене сторіччя,
Коли кров по вулиці тече?
Кров із рани очі заливає,
У небесну синь піднявся дим,
Постріл. Смерть. Товариша немає,
Я ходив в атаку разом з ним,
Знаю, він нічого не боявся,
А я прізвище його не запитав,
Він упав та ворогу не здався,
Коли світ буремний залишав.
Якось у перерві між боями
Він свій номер записав мені,
Як дивитись в очі його мамі?
Як сказати все його рідні?
Я сидів над ним, живий над вбитим,
Його руку я тримав в руці,
Охололу, та ніщо вже не змінити,
Смерть застигла на його лиці.
По бруківці кров униз стікає,
Повз мене поранених несуть,
Наша Революція триває,
Сій товариш йде в останню путь.
На нститутськ й
© Copyright: Сафие Гасанова, 2015
Свидетельство о публикации №115022604533
Свидетельство о публикации №115022604533
Рецензии