Йдуть дощі багатострунні,
Чую у відлунні,
Йдуть примари, дуже військо,
Суне кров арійська.
Йшли житами і лісами,
Вимагали плахи
Всім народам і літали,
Як залізні птахи.
Над убитими кружляли,
Очі їм клювали,
Відчували смерть, як грифи,
І творили міфи
Про верховність і безсмертя,
Бо усіх пожерти
Мали намір. Не судилось,
Зло карали грізно,
Не допомогла ні зброя,
Ні чобіт залізний.
Йдуть дощі багатострунні,
Чую у відлунні
Відголоски не мечем,
А брутальним словом,
Плачуть люди і голосять
Над Великим Ровом.
Військо залізне розбито дощенту,
Та з того моменту
Зерна люті проростають,
Але їх зривають.
Йдуть дощі багатострунні,
Чую їх відлуння,
Хай пшениця колоситься,
Чорних сходів не боїться.
Жертви Бабиного Яру
© Copyright: Сафие Гасанова, 2015
Свидетельство о публикации №115022506816
Свидетельство о публикации №115022506816
Рецензии