Одного дня коли,
Ще немовля,
Солодко дрімало.
Бачачи блакить і жовтії поля.
Прийшла війна.
Вона ховалася за шкафою в кімнаті,
Як бабай,
Як той,
Що в темряві сидить,
Що згублює блакить.
У сні дитина бачила
Тісні й похмурі дні.
Й тривожно стало на душі.
Оті, похмурі сни,
Розірвані війною,
Прийшли в реальний світ.
За світлою душею.
Ну, прокидайся!!!
Годі жити мріями ясними!!!
І встало немовля.
Й пішло незнаними шляхами.
Граючись взривними сірниками.
Воно ішло далеко і без сенсу-
Здавалося усім,
Осиротіло!!!
Здавалося кінець.
І полягло воно:
"Десь серед степу широкого
На Вкраїні милій"
Де сни яскраві й кольорові
Де янголи святії
Де жовтеє поле
Де мрії яснії...
І стало щосливе
Народне життя.
І стало красиве
Його вбрання.
стор я одного во на!!!
© Copyright: Анастасия Светкивська, 2015
Свидетельство о публикации №115022505454
Свидетельство о публикации №115022505454
Рецензии