Я знаю правду: ти мене ніколи не кохала,
Казала, що любиш, а за спиною забувала...
Казала, що назавжди... А душу закривала,
Та в тебе серце чорніше, аніж у голодного шакала!
Я пам*ятаю й досі наше перше побачення,
Я був у раю, все навколо не мало значення!
Та я не знав, що почуття давно вже втрачено,
Та було пізно... Я був мавпою на телебаченні!
Моя добра душа не уявляла, що це дешева гра,
Що всі мої слова та вірші, то все було дарма!
Написав на лобі "зрада", щоб ти завжди була одна,
А хоча, живи з цією зрадою, все одно життя в тобі нема!
Я був щасливою вівцею... Тепер дитя із серцем звіра...
Я був відкритою душею... Віднині зі мною я та моя віра...
Я був людиною, а ти не була зі мною щира!
Вали до пекла... Для тебе не зіграє у раю золота ліра!
Зрада
© Copyright: Богдан Смоляр, 2015
Свидетельство о публикации №115022501797
Свидетельство о публикации №115022501797
Рецензии