За власне черево своє
За власне черево своє,
Готовий брата ти загризти,
Кипить ненависть у очах,
Стікає час в помийній ямі,
Не озираючись іди,
Ніхто тебе не пожалкує,
Земля палає і гудить,
Останній крок і вдарить біль,
І кров заллє усе навкруг.
Навіщо губимо себе
У церкві молимось за брата
З безодні тягнемось до сонця?
А серце б'ється у грудях
Його спинити лютість зможе,
Прийняти ненависть і біль?
Байдужим легко виділятись,
А бідним в тісноті вмирати?
Так мертвим легко ніж живим,
Земля холодна серце гріє,
Але страшніше на землі,
Ходити мертвим і байдужим.
За власне черево своe
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2015
Свидетельство о публикации №115022310428
Свидетельство о публикации №115022310428
Рецензии