1. закриваю очі і згадую минуле,
де речі вчорашні давно вже забули,
де люди колись про щось говорили,
чекали, надіятись, палко любили.
де книжок уже перечитали багато,
де я зрозумів, що як важко знати,
що буде завтра, кого ми загубимо:
чи ворог це буде, чи той, кого любимо?
приспів:
наостанок, кохана, цілуй наше небо,
все забирай, нічого не треба.
наостанок також забирай свою душу,
мені все одно, мені вже байдуже.
2. минає все, ніщо не є вічне,
усі почуття, любов шизофренічна,
зникають швидко і в один момент,
та на душі залишиться фрагмент,
де ви удвох колись сиділи в кафе,
де в очі дивитесь і мовчите,
не маючи у голові розумних фраз.
забудь про це, нема там більше нас.
приспів.
03/02/2015
наостанок
© Copyright: Влад Лиманец, 2015
Свидетельство о публикации №115022109088
Свидетельство о публикации №115022109088
Рецензии