Закохано цвiтуть сади

Закохано цвітуть сади,
Жевріє цвіт на деревині.
І тихий вечір у долині,
Ховає стомлені сліди.

Біжить доріжка з небокраю,
Я спати стомлений лягаю...
Та все не спиться,знову ні,
Вдихаю подумки ясні...

Лучі від сонця.Спочивають,
За день втомилися світить.
За ними чисельно зринають
І зупиняються на мить...

Покошені лягають трави,
Кладучи шовк мені до ніг.
Тож я з дитинства ще зберіг,
Кохання,вірності - приправи.

Дай все таки,цей час згадаю,
Все спам'ятати що зумів...
Любов до батьківського краю
І голос бору,що шумів.

Летить лелека,ой,лелека...
Курличе пісню ще здалека.
Її чудовий,гарний спів,
Ніс у дитинство,що без слів.

Закохано цвітуть сади,
Минає вік,життя минає.
Тож хто мене ще запитає,
Чи мало тратить дощ води...

Чи вірно хмари розганяє.
Чи втому знає,чисте поле,
Коли не зніжене,а голе...
Тільки з зими,чи ж ми?

Чи ж ми так трепетно і ніжно,
Плекаєм час,що даний нам.
Чи усміхаємся квіткам,
Сумуючи в дитинство слізно.

Закохано цвітуть сади,
Жевріє цвіт на деревині.
І тихий вечір у долині,
Ховає стомлені сліди.
 (Понкратова.О.В.)