Вересневе

Вересневе

                О.П.

Оксано, осінь в оксамиті!
Чекає вирій на лелек…
О цій порі несамовитій
стою, мов при свічі, при миті
й молюсь до неба і смерек.

Народженим в жебрацькій свиті,
чом Бог не дав нам власних Мекк?
В дитячі спогади сповиті,
обіцянками влади ситі,
б’ємо укотре з нею глек.

А світ, немов при Геракліті,
поділено на
           white and black!
Кому ж ми завинили в світі?..

210215


Рецензии
Ваш вірш чудовий!

З повагою, Ольга

Любимая Игрушка   22.02.2015 22:56     Заявить о нарушении