Через тебе загублюю розум
Вже давно перебиті крила.
Подарую червоную розу
Щоб не стало. Була не була!
Дивлюсь в очі – захоплює подих,
Уві снах бачу руки твої.
Я напився б отруєної води
Бо ці очі твої – не мої.
Покохав я чомусь твою душу,
Бо вона мені ближче за усіх.
Хоч ганебно, що робити мушу?
Ти пробач, що сказати не міг.
Так люблю твоє слухати серце
Що воно так спокійно стучить,
Ти до нього відкрий мені дверці,
Щоб мені його теплом укрить.
Визнання
© Copyright: Владимир Гостевский, 2015
Свидетельство о публикации №115022010151
Свидетельство о публикации №115022010151
Рецензии