Реквієм.
Так не хочеться знов
Малювати війну на весні
І квітчати її
У червоне і чорне лахміття...
По безкраїх степах
Дикі маківки вже розцвіли, -
То не квіти земні,
То є душі загиблих...
І не в небі вони,-
Поряд з нами, на нашій землі,
Проросли, наче пам’ять,
Із довгих безсонних ночей...
Тільки вітер колише
Засохлий торішній ковиль,
Сушить вдовини сльози
Засмаглих бідою очей...
Нам не треба війни,-
Ми ніколи чужого не брали...
То вона вже забрала,
Зрівнявши з землею, міста...
А весною так тихо, -
Замовкли ворожі гармати...
Тільки маківка чорна
У серці моїм проросла...
Реквием. укр
© Copyright: Людмила Петрук, 2015
Свидетельство о публикации №115021903201
Свидетельство о публикации №115021903201
Рецензии