Гони, ветрище, ты февраль, гони

Перевод стихов Л.Юферовой-http://www.stihi.ru/2012/03/10/379

С холодным февравлём уйдёт зима,
Снега вчерашние -  ручьями в кручи.
Дыханье ветер сильный, переняв,
Касанием тревожным душу мучит.

Развей, ветрище, безнадёги стон,
Ты ж знаешь, я болею миражами.
Взгляд из-за туч, не позволяй, чтоб он
На части  моё сердце рвал ночами.

Печаль застыла в нём, клубок сплела
И тишина струится без просвета.
Когда-то  ж я любила те глаза!
Никем весна не будет перепета.

Зима рыдает – даму не вини,
Печалью бредит каждое мгновенье.
Гони, ветрище, ты  февраль, гони
Пологами размякшего Эдема.

Оригинал

Жены,вітрисько, лютий цей, жени

З холодним лютим відійде зима,
Сніги вчорашні-ручаї до кручі.
Потужній вітер подих перейма
І дотиком бентежним душу мучить.

Розвій, вітрисько, стогін безнадій,
Ти ж знаєш, я хворію міражами.
З – за хмари – погляд – з – під пухнастих вій,
Який на частки серце рве ночами.

У нім печалі у клубок сплелись.
І тиша струменіє безпросвітна.
Та я ж любила очі ті колись!
Тепер весна ніким не переквітне.

Зима вже плаче – жінка без вини,
А кожна мить ятрить печаль до щему.
Жени, вітрисько, лютий цей, жени
Ярами вже розгаслого Едему.