Подих всесвіту, підводний гігант,
Зграя птиць що не видно неба
Дорівнюють крапці зоряних плям,
Коли не знаходжу навпомацки тебе.
Чумацьких шлях - то зоряний пил,
Твої зірниці - окремі галактики,
Колись смарагди з вуст твоїх пив,
Перший зігрів твої руки з Арктики.
Північно-західний напрямок вітру
Розповідає шепотом байку про тебе,
А я кричу у відкрите небо "не вірю".
Та я досі не можу збагнути, чому
Запах твоїх парфумів летить
не до носа, а під шкіру,
та чим глибше, тим йому там краще,
та створює він там одразу зиму,
одразу декілька бездоганно-нескінченних зим.
Та чим більше там зими, тим менше рими у вірші.
Тим менше
© Copyright: Палацца Энрико, 2015
Свидетельство о публикации №115021710261
Свидетельство о публикации №115021710261
Рецензии