Ой як же буде?

Чому ж,чому ж? Питають люди...
Ой як же буде? Якось буде.
Чи прийде миру тихий час?
Що збудить райдугою сонця,
Що ніжним голосом з віконця,
До хати знов покличе нас.
Настане день що сонцем сяє,
Він всіх до себе пригортає,
Зове,зове та наче в сон...
За погляд вдів миром взиває.
Чому усмішки діток милих,
На страх та боязнь замінили.
На біль,журбу,тривоги час,
Хто сміливіший серед нас.
Хто міць свою покаже вчасно?
Невже нікому ще не ясно,
Що біль утрат серед дітей,
Живе в серцях живих людей?
Не допоможуть знову ліки,
Для тих кому життя навіки,
Згубити знов,згубити знов.
Завмерла кров,засохла кров.
Чому ж, чому ж? Питають люди...
Ой як же буде? Знову буде...
В серцях любов,шо зігріває.
А чи бува,а чи буває?
Себе пита,знову пита...
Слова,слова,зрина...Зринають.
І осіда...В мої уста.
В твої уста,а в серці віра осідає.
Жива! Свята!А чи бува?
Майбуть буває...Мова проста.
Ніхто не зна? Майбуть незнає.
Та не з проста,та не з проста.
 (Понкратова.Е.В.)