Татку, ти прости мені за спомин,
Пригортаю рвучко сильні руки.
Все ще вдосвіта вмиваюсь тихим горем,
Щопівночі скорено молюся.
В чорних ранах і сплетіннях нервів-
Тихий біль,ні світу, ні просвітку
Фальш чужого співчуття колючим терном-
-Байдуже... Поволі тнуться нитки..
-А пригадуєш пілотку із газети?
Ти по горах ніс мене до річки.
Сниться біль...Зриваюсь..-Тату, де ти?
...У запястя ріжуть чорні стрічки.
І уже не посміхнешся: - "Шалапутко,
Зупинись, присядь хоч на хвилинку!".
-Я спиняюсь...-ПІЗНО - Незабудки
Миготять в твоїх очах, як у дитинстві...
Спогад
© Copyright: Нина Славник, 2015
Свидетельство о публикации №115021602492
Свидетельство о публикации №115021602492
Рецензии