Не питай мене більш нічого!
Згоріли залишки почуттів.
Моїм соратником стала втома,
А точкою відліку став мій біль.
І пробач, що моє кохання,
Виявляється, таке сильне –
Я ж роками його вбивала…
І, нарешті, надіюсь, вбила.
Не питай мене більш! Не треба!
Я дзвінків не чекаю! Чуєш?!
Мені спокій дорожче неба…
Дорожче пекла, яке усюди.
Мені легше самій крізь роки,
Ніж з такими, як ти… «не тими».
Погоріли кохання строки…
Моя ніжність згоріла з ними.
Не питай мене! Не турбуйся!
Ти ж не знаєш, яка я сильна…
Я змогла тебе просто забути…
Я змогла відпустити з миром…
Вистигає мій чай, і серце.
І образа не крає душу.
Моїм соратником став цей вечір.
Моєю силою стало «мушу».
08.06.14
Не питай мене...
© Copyright: Инна Омут, 2015
Свидетельство о публикации №115021411738
Свидетельство о публикации №115021411738
Рецензии