Знов мені приснилась рідна хата,
І знайомий скрип старих воріт,
Запах полину і запах м'яти
Знову кличуть у дитинства світ.
Там мужнів я, набирався сили,
Трави, квіти, ніжні камиші,
Ви мене снагою напоїли,
Ви й сьогодні у моїй душі.
Я пройду по скошеному полю,
Де в дитинстві бігав по стерні.
Рідний краю, ти близький до болю
І без тебе не прожить мені.
Щедра земле, ти мені як мати,
Ну а я - твій необачний син.
Все для мене ти змогла віддати
І нічого не взяла взамін.
Спогади
© Copyright: Микола Попович, 2015
Свидетельство о публикации №115021209049
Свидетельство о публикации №115021209049
Рецензии