Не забудь повернутись з далекого краю,
Де тебе вже вдома чекають.
Ти ідеш, бо обов'язок кличе
І сім'я на плечах твоїх плаче.
Та що робити? Часи такі...
Дуже жорстокі та нелегкі...
Дружина схлипуючи скаже:
"Коханий мій, вернись живим."
Та ще й дитина щось підкаже.
Наприклад:"Тату, любий мій..."
Уже проб'є година дальня,
І сядеш ти на потяг свій,
Сім'я цілує на прощання:
"Спаси й помилуй, Боже мій!"
Проходить плинно час,
Минають дні і ночі,
Сім'я чека на вас,
Свої заплакуючи очі.
І ось щаслива мить настала:
Ти повертаєшся до них.
Твоя сім'я від радості кричала,
Побачивши тебе в живих.
Таких як вони мало
© Copyright: Логозова Валерия, 2015
Свидетельство о публикации №115021207105
Свидетельство о публикации №115021207105
Рецензии