З гори спускається стежина,
До берега ведуть сліди -
Там збереглась моя хатина,
Знов повертаюся сюди.
На повні груди я вдихаю
Травневі запахи роси,
І серце знову замирає
Від світанкової краси.
Медами пахне біла груша.
Тут забувається печаль
І спогад оновляє душу,
І знову усміхнеться даль.
Яке то щастя - побувати
В отчім краю на схилі літ,
Снаги набратись в рідній хаті,
Поринути в дитинства світ.
***
© Copyright: Микола Попович, 2015
Свидетельство о публикации №115021206637
Свидетельство о публикации №115021206637
Рецензии