Запам'ятав далеку ту весну...
Я поганяв коней, дідусь - за плугом.
Ми прокладали першу борозну,
Коли город орали біля лугу.
Урочисто бабуся принесла
Ту воду, що на Хрещення святила,
Молитви повторяючи слова,
І борозну, і плуга окропила.
Потім вклонилась низько в борозну,
Окраєць хліба в неї положила.
Так шанували землю в давнину -
Вона ж за це сторицею платила.
Перша борозна
© Copyright: Микола Попович, 2015
Свидетельство о публикации №115021206416
Свидетельство о публикации №115021206416
Рецензии