З дитинства в пам'яті держу,
Як борошно з нового урожаю
Замішувала мама у діжу
І випікала пишні короваї.
Здавалося, побожне щось було
Коли вносила паляницю мати,
Уся сім'я збиралась за столом,
Світлиця наповнялась ароматом.
Ламали хліб на білім полотні,
Заборонялось різати ножами,
І образи мовчали на стіні,
Суваоро наглядаючи за нами.
Від пращурів пішов такий звичай,
Серед людей живе він і донині -
Урочисто ламають коровай,
Ножем не доторкаються святині.
***
© Copyright: Микола Попович, 2015
Свидетельство о публикации №115021206177
Свидетельство о публикации №115021206177
Рецензии