Кохання - то земля рясна
І воно різним може бути:
Буває першим, як весна,
Його ніколи не забути.
Спалахом осені в лісах,
Жаром калини на прощання,
Вулканом рветься в небеса
І попелить любов остання.
Буває, що на самоті
Душа виношує страждання,
Таке стрічається в житті
Від безотвітного кохання.
І не збагнути до кінця,
Як святом робиться буденне,
Коли вривається в життя
Любов нестямна і шалена.
Як зрозуміти почуття -
Це невідомо і пророку,
Коли народжує життя
Любов підступну і жорстоку.
Кохання схоже на ріку,
Що топить береги в розливі.
Якщо кохав ти на віку,
То був по-справжньому щасливий.
***
© Copyright: Микола Попович, 2015
Свидетельство о публикации №115021206003
Свидетельство о публикации №115021206003
Рецензии