Кожну весну із країв далеких,
Лиш розтане лід на болотах,
Прилітали з клекотом лелеки
І мостили гнізда на дахах.
Наша хата теж під околотом
Димохід неначе чорний глек,
Захистом надійним і оплотом
Для людей була і для лелек.
Нині стріхи замінили всюди
Кращі стали хати, що й казать,
Але в них лишились тільки люди,
І лелеки більше не летять...
Лелеки
© Copyright: Микола Попович, 2015
Свидетельство о публикации №115021205605
Свидетельство о публикации №115021205605
Рецензии