Покрились бронзою гаї,
Дихнуло заморозком небо,
І знову в пам'яті моїй
Приходять спогади про тебе.
Погожий день тоді стояв
І осінь сипала щедроти,
А ми бродили серед трав
Щасливі, юні, безтурботні.
Навколо глянуть - ні душі,
Тоді було нас тільки двоє,
І нам вклонялись комиші,
Вітали верби над водою.
Якби судилося мені
Життєвий шлях свій повторити,
Я розпочав би з осені
Для того, щоб тебе зустріти.
Ociнь
© Copyright: Микола Попович, 2015
Свидетельство о публикации №115021205534
Свидетельство о публикации №115021205534
Рецензии