Марiанна Кiяновська. Снiг росте...

*  *  * 

Сніг росте і падає на сад.
Вулиця – із вилицями дому,
У якому холодно, в якому
Дзеркала роздмухують Плерому
На настінні сутіні. Назад
Не втекти. Не вирвати із віч
Ні сніжинки, ні сльози, ні миті.
I на цьому, і на тому світі –
Снігу світлотіні і графіті
I дерева, впіймані у ніч...

===========================

*   *   *

Растут снега и падают на сад,
Смягчая сколы углового дома
Щербатой улицы, где всё тебе знакомо
И где отбрасывают зеркала Плерому
На белый сумрак и уже назад
Не убежать, когда окрест ничьи
И миги, и окно, и слёзы эти –
Те самые на том и этом свете,
Граффити веток – светотеней плети
И их слияние с деревьями в ночи.

================================
Перевод с украинского Александра М. Кобринского =
Каркай Икс Сибино


Рецензии