Зазирни.Палахкотить вогонь.
Тихий вітер,стогне серед поля.
Йому мало світу...Його доля...
Горіти,та горіти,ще й зігріти.
Зазирни.Он жевріє вода,
Захід втопивсь вечірньою сльозою.
Дорогами іде він за грозою...
Не оставляючи по собі і сліда.
Та не біда,горить схід сонця,
Зустрінуться вони на склоні ночі,
Заглянуть один одному у очі...
Немов дитя морочить.Заморочить.
І стихне,в погляді,що вечорами,
Чудується зеленими лугами...
Де квіти-зорі,що є поміж нами.
Зазирни.Палахкотить вогонь,
Не погас з роками...Так з роками.
Тихий вітер стогне серед поля.
Йому мало світу...Його доля...
Горіти,та горіти,ще й зігріти.
(Понкратова.О.В.)
Зазирни. Палахкотить вогонь
© Copyright: Лена Грама, 2015
Свидетельство о публикации №115021106663
Свидетельство о публикации №115021106663
Рецензии