Я писала вірші, малювала картини. . .
Дощ змивав мої фарби з того полотна.
Я співала вітру про кохання. . . єдине.
А десь сурми заграли.:«У нього жона. . .»
Та минали всі дні, пролетіли століття. . .
Знову доля нас у цьому світі якось звела.
Ми прийшли в новий світ, у нове життя,
Пили кохання із цілющого джерела.
Доля в цьому житті подарувала два крила.
Ми підіймалися в небо і пісні співали
Щоб щастя без хмелю все випити до дна.
Я писала вiршi...
© Copyright: Тамара Романова, 2015
Свидетельство о публикации №115020902340
Свидетельство о публикации №115020902340
Рецензии