Якби я міг на щось земне
перетворить свій біль,
Я би топтав його ногами,
але ж він святий...
Я не почую більше
твоїх мудрих слів.
Крім тих, що ти
уже сказав нам всім.
Ти радиш, щоб тебе я відпустив.
Пробач, та я на то не маю сил...
Ти посміхаєшся і танеш як той дим.
Не можу втримати тебе - лети!..
Багато почуттів, але замало слів,
Без тебе тут багато "підбитих кораблів"...
Якби я попередити тебе зумів,
Щоб вчасно ти тоді притормозив...
P.S.
На вірш оцей мені ти відповів,
Що кожен день вмирає сто бійців,
І плачуть сто жінок і матерів,
Що залишились без синів, чоловіків.
Кузьма, я пам"ятатиму усіх!
Тебе, дружище, також серед них!
За втрати ці нам хтось, та відповість!
І доведеться їм відчути нашу злість!!!
Кузьм1
© Copyright: Сергей Величко, 2015
Свидетельство о публикации №115020911627
Свидетельство о публикации №115020911627
Рецензии