Я пам’ятаю, розплітала коси,
І вальс шкільний іще в душі звучав,
І образ твій, такий ще недорослий!..
А ти за ніч тоді дорослим став.
Ходили за село зорю стрічати…
Ще не було таких п’янких заграв!
Ти говорив, що станеш космонавтом.
Сміялась я… А ти пілотом став.
Неслись над степом журавлині згуки,
А ти мені ромашки дарував.
Чия ж вина, що заніміли руки?
Упала квітка… І снаряд упав.
Упав снаряд! І півсела здригнулось!
І сотні мрій розпалось на куски!
Упав снаряд. Рвонуло нашу юність!
І тільки в жмені – білі пелюстки.
Я пам ятаю, розплiтала коси...
© Copyright: Натта Ли, 2015
Свидетельство о публикации №115020801787
Свидетельство о публикации №115020801787
Рецензии
