А зорі схожі на дрібне намисто,
Розсипане небесним океаном.
Такі святі, такі дитинно-чисті
Зриваються, кружляють зорепадом.
Я стану так, щоб небо обійняти,
Його безмежності загляну в очі:
«Навчи мене сьогодні чарувати,
Навчи такі не забувати ночі».
Здійму до неба всю любов руками,
Благословлю свою тремку надію.
Під зорепадом загадаю маму,
Нехай вона ніколи не старіє…
Я хочу кожної ясної днини
Її за плечі ніжно обіймати.
Нема в житті святішої людини,
Стоїть над усіма богами Мати.
А зорi схожi на дрiбне намисто...
© Copyright: Натта Ли, 2015
Свидетельство о публикации №115020801691
Свидетельство о публикации №115020801691
Рецензии
