Займається ЗОРЕЮ неба край
І перший промінь пеститься на вітті...
Не квапся ж, моя Осінь...Постривай!
Дві самоти зустрілися у світі...
Зарано ще писати епілог -
Душа палає радісно і щемно...
Кричить: Якщо горіти - то удвох!
Якщо згоріти - тільки недаремно...
Продовж же, Осінь, цю чарівну мить,
Бо ця любов - вона моя остання...
Горіти хочу...тільки б не спалить,
Ті крила, що зростають від кохання...
Бо, знаєш, ще буває так болить
Минуле...де знедолене кохання
Пішло до Бога доленьки просить
І...Бог,таки, почув оті благання...
Не квапся ж, Осінь!!! - не вернеш назад
Погожі дні...блакитну неба просинь...
Обожнюю Тебе за листопад,
Та...зараз серце - ЗОРЕПАДУ просить...
Якщо згорiти - тiльки не даремно...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2015
Свидетельство о публикации №115020709465
Свидетельство о публикации №115020709465
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.