Зачинені двері нестримних емоцій
Немає застиглих,безмежних надій
У цьому безхатньому,темному році
Немає кому прокричати "постій"
Уйшли вони всі,без доль на долонях
Лише посміхалися нам зі світлин
А в мене пульсує питання у скронях
Чому 100 пішли - повернувся один?
Без жодних притензій я всіх розумію
І навіть людей,що не мають сердець
Хоч свого ніколи я,ні!-не закрию
Сторонніх хто біль відчуває - митець.
в йна, що нас зм нила
© Copyright: Рафаль, 2015
Свидетельство о публикации №115020707472
Свидетельство о публикации №115020707472
Рецензии