Безумовність незрілих надій,
Неспроможність хоч щось повернути.
Зтерте щастя, ти більше не мій
Легше просто на віки забути
Ти скажи, як ти палко любив,
І в останнє цілуй мої очі
Те кохання -дитя літніх злив,
Нехай змиють вони те, що хочуть
Повертайся в майбутніх життях,
Де у буду чекати щоночі.
Ти впізнаєш мене по плечах,
Що в обіймах твоїх затріпочуть
І не час лікував, а - шляхи
По якиз забажала блукати
Зустрічаючи люті страхи
Моїм зціленням було мовчати
Я не знаю, кого полюбив
Та чи згадуєш той сніжний лютий
Чи торкають тебе миті злив,
Що мені не давали забути.
Забути
© Copyright: Рафаль, 2015
Свидетельство о публикации №115020707061
Свидетельство о публикации №115020707061
Рецензии