Я до душі твоєї торкнулася крилами,
Тобою марила, як сонцем темна ніч.
І візерунки малювала всі вустами,
зірки в небі рахувала, а їх безліч.
Мости старі я всі зламала та спалила,
Вірші складала про кохання неземне.
У вирії життя я не зламала крила,
Бо так шалено кохаєш лиш ти мене.
І ранком посміхаюсь я усьому світу,
Бо щастя сонечком ясним живе в мені.
Як навесні садочок, я коханням квітну,
Назавжди у твоїм полоні! А скроні...
в сивині
Я до душi...
© Copyright: Тамара Романова, 2015
Свидетельство о публикации №115020603081
Свидетельство о публикации №115020603081
Рецензии
Спасибо. Признательна за прочтение и такую высокую оценку.
С теплом, я.
Тамара Романова 06.02.2015 16:06 Заявить о нарушении
С теплом, я.
Тамара Романова 06.02.2015 16:06 Заявить о нарушении