тримайся, моя рiдна!

Вірш присвячений моїй рідній Україні. Сніг, немов моя душа; то моя надія на краще майбутнє, то моя любов до моєї землі.

Цілує сніг убиту горем землю,
Неначе намагається зігріть,
Так ніжно, так несамовито і натхненно,
Немовби захищає від жахіть,
Страхіть війни і вбивств, і того горя,
І зрад, і материнських сліз гірких,
Вкриває бідну, що стікає кров'ю,
Цілує, обіймає і жаліє,
Неначе із останніх сил своїх.
Неначе каже : "Люба моя земле,
Моя Вкраїно, бачиш, я з тобою ?"
Шепоче наче : "Мила моя леле,
Я вкрию рани, я позбавлю болю.
Ти потерпи, ти, пташечко, тримайся!
Благаю !
Господи, та ти ж уся тремтиш...
Я лише сніг, але я знаю, знаю,
Я ж від самого Бога, вір мені,
Ти сильна, ти одужаєш, злетиш !
Ти ще побачиш небо  синє-синє !
Ти заспіваєш ще свої пісні !
Тримайся, дівчинко ! Тримайся, Україно !
Тобі написано на долі,
Що в щасті будеш жити навіки !"

4 лютого 2015 рік
А на вулиці йшов неймовірний, густий та ніжний сніг ...

Перекладу не підлягає.
Переводу не подлежит.