Здогадалася та не повірила,
Додивлялася серцем міряла.
Погляд слухала,віру пестила,
Довірялася,та й не лестила.
Шепотілася,ніжність віяла,
На собі,людську,злість наміряла.
Забавлялася,захищалася,
Була простою та й зосталася.
Не повірила,що таке бува,
Не покаялась за свої слова.
Залишилася чистим подувом,
Розлетілася білим подивом.
Загоралася білим полум'ям,
Спопелилася теплим попелом.
Розлетілася забаганкою,
Розболілася в серці ранкою.
Та й затихла вся,споглядалася,
Роздивлялася,примирялася.
Із бідою чужою зливалася,
Та й затихла і досі зосталася.
Недовірою,гірким мірялом,
Зрозуміла всіх,та й повірила.
Біль нестерпную пила з ран чужих,
Та свій не пропав і в грудях не стих.
(Понкратова.О.В.)
Не покаялась за своi слова
© Copyright: Лена Грама, 2015
Свидетельство о публикации №115020206371
Свидетельство о публикации №115020206371
Рецензии
