Летний дождь

Чтобы пойти, дождь долго собирался,
Как будто бы решал свою задачу.
Вот, наконец, он с силою собрался
И обещал мне принести удачу.

И наступил мой долгожданный праздник,
Ведь я сейчас свободна от работы!
И написать стихотворений  разных
Хочу. И, может, сочиню к ним  ноты.

Но выглянуло солнце, как нарочно
И разогнало дождевые тучи.
Дождь перестал. Работать нужно срочно.
Какая всё ж сегодня я везучая!
***

Дождь перестал. Деревья отряхнулись,
В луж на себя взглянули  зеркала.
Из дома вышли люди, улыбнулись,
И принялись все за свои дела.

Трава растёт, как будто на дрожжах.
И выполоть её теперь не просто –
Мало того, что крепнет от дождя,
Так ей ещё и помогает солнце.

А муравьи, как маленькие роботы
Живут без «не хочу» и без «не буду».
Какие-то свои у них есть хлопоты
И о делах своих они не судят...
***

Літній дощ

А дощик, щоб піти, збирався довго,
Неначе б то вирішував задачу.
Ось він пішов сильніше якомога,
Завдати обіцяючи удачу.

Настало свято моє справжнє, дійсне
Адже я зараз вільна від роботи.
Так віршів напишу багато різних,
І, мабуть, напишу до них і ноти.

 Та раптом сонце, як навмисно, знову
Дерева приголубило і хати.
Це означає –  треба, терміново
Мені скоріш до праці  приступати.
***

Після дощу дерева обтрусилися,
Відбилися у люстерках калюж.
Із хати вийшли люди, подивилися,
Та всі взялися  кожен за свій «гуж».

Немов би на дріжджах трава росте
І від води  стає ще і міцнішою.
Прибрати її  –  діло не просте,
Адже і сонечко іі поліпшує.

Мурахи, ось, маленькі, наче роботи –
Працюють без «не хочу» і «не буду».
Якісь свої у них важливі клопоти
І про діла свої вони не судять…
***

Фото из интернета