Проводжала жінка, донька тата воювати
Боронити Україну, мати захищати,
Ти служи мій любий тато, за свою країну
Плаче донька: «Ти вернися, любий у родину…»
Жінка просить: «Ти вернись мій коханий, милий.»
Хай не буде там земля для тебе могилой,
Мати ніжно обнімає: «Ти мій любий сину!
Захищай ти міцно там нашу Україну,
Повертайся любий мій, ти живий додому
А оця свята ікона, буде охороною»,
Пішов воїн захищати рідну Україну
Повернутись не судилось йому у родину,
Положив святу він душу, за нашу свободу
То був справжній воїн козацького роду,
Не схилив він голову у тяжку хвилину
Дуже любив серцем, сім’ю, Україну!
01.02.2014 Подоляко І.В
(присвячується полеглим у борні за Україну)
***
© Copyright: Игорь Подоляко, 2015
Свидетельство о публикации №115020112254
Свидетельство о публикации №115020112254
Рецензии