Вiктору Прохорчуку Герою небесно сотнi

Наче горлиця мати билася –
Їй не вірилось і не снилося,
Що двоногий десь ходить лютий звір,
він синочка вб’є і підкине в двір.

-Ой, синочку ж мій, ясне сонечко,
перерізав кат твоє горлечко
за Майдан, за честь і за воленьку
Так покрЕмсав гад твою доленьку.
Твою доленьку покалічено.
Всіх смертей іще не полічено.
Думав кат , що люд поневолено,
А негідникам все дозволено.

З сином матінка вже простилася.
Синь небес до них нахилилася.
Упав біль на сніг чорним вороном,
Обійнявся він тай із стогоном.

Піднявсь біль з могил сивим порохом
І почався бій з лютим ворогом!


Рецензии